Методи оптимізації

  1. Назва модуля: Методи оптимізації
  2. Код модуля:
  3. Тип модуля: обов‘язковий
  4. Семестр: V
  5. Обсяг модуля: загальна кількість годин – 216 (кредитів ЄКТС – 6)
    аудиторні години – 80 (лекції – 48, лаб. роб. – 32)
  6. Лектор: к.фіз.-мат.н., доц. Уханська Оксана Михайлівна
  7. Результати навчання:
    У результаті вивчення модуля студент повинен:
    а) знати класифікацію задач математичного програмування, що виникають в результаті практичного застосування математичних методів моделювання в різноманітних галузях економіки, промисловості, освіти тощо; теоретичні основи методів розв'язування задач лінійного та нелінійного програмування; основи варіаційного числення.
    б) вміти застосовувати вивчені методи пошуку оптимального розв'язку до відповідних практичних задач; розв'язувати задачі, використовуючи пакети програм з методів оптимізації для ПЕОМ.
  8. Спосіб навчання: аудиторне
  9. Необхідні обов’язкові попередні та супутні модулі:
    пререквізит: математичний аналіз, алгебра і геометрія, функціональний аналіз, диференціальні рівняння, програмування;.
    кореквізит: дослідження операцій, теорія керування, теорія ігор.
  10. Зміст навчального модуля:
    Побудова математичних моделей задач лінійного та нелінійного програму-вання. Методи розв’язування задач лінійного та нелінійного програмування (графічний метод, симплекс-метод, модифікований симплекс-метод, двоїстий симплекс-метод, метод Гоморі, метод Лагранжа, застосування теореми Куна-Такера). Побудова математичних моделей транспортних задач (метод потенціалів). Елементи варіаційного числення: варіаційні задачі на безумовний та умовний екстремум функціонала, прямі методи варіаційного числення.
  11. Рекомендована література:
    • Цегелик Г.Г. Лінійне програмування. - Львів: Світ, 1995.
    • Барвінський А.Ф., Олексів І.Я. та ін. Математичне програмування. Львів: НУ “ЛП”, 2004.
    • Вітлінський В.В., Наконечний С.І., Терещенко Т.О. Математичне програмування. – Київ: КНЕУ, 2001.
    • Уханська О.М. Тексти лекцій з курсу ”Методи оптимізації“. – Львів: В-во НУ ”ЛП“, 2003.
    • Эльсгольц Л.Э. Дифференциальные уравнения и вариационное исчисление. – М.: Наука, 1969.
  12. Форми та методи навчання: лекції, лабораторні заняття, самостійна робота
  13. Методи і критерії оцінювання:
    • Поточний контроль(20%): опитування на лабораторних заняттях, письмові звіти з лабораторних робіт.
    • Підсумковий контроль (80%): іспит
  14. Мова навчання: українська